8 травня 2026 року Юридичний факультет Університету Ебергарда Карла у Тюбінгені та Професура запобігання злочинності та управління ризиками провели спільний міжнародний семінар з питань одиночного ув’язнення у пенітенціарних установах, який зібрав суддів ЄСПЛ, членів і експертів ЄКЗК, науковців-правознавців та практиків у галузі пенітенціарного права і прав людини.
ЗНАЧЕННЯ ЗАХОДУ
Тюбінгенський семінар став унікальним майданчиком для конструктивного діалогу між двома провідними інституціями Ради Європи у сфері запобігання катуванням. Його важливість визначається міждисциплінарним характером: поряд із аналізом практики ЄСПЛ та стандартів і доповідей ЄКЗК, семінар включав правові, медичні, кримінологічні та соціологічні аргументи, що висвітлюють структурну логіку збереження одиночного ув’язнення попри переконливі докази його руйнівного впливу.
Захід став можливим, зокрема, завдяки підтримці Відділу міжнародного наукового співробітництва Університету Тюбінгену.
УЧАСНИКИ
Європейський суд з прав людини:
- суддя Микола Гнатовський
- суддя Латіф Гусейнов
- суддя Себастьян Редулецу
- суддя Анн-Луїз Борман
- Гіорі Бадашвілі (юрист, Секретаріат ЄСПЛ)
Європейський комітет з питань запобігання катуванням:
- Алан Мітчелл, Президент ЄКЗК (Сполучене Королівство)
- Том Демс, член ЄКЗК (Бельгія)
- Василіс Тцевелекос, член ЄКЗК (Греція)
- Анна Йонссон Корнелл, член ЄКЗК (Швеція)
- Дмитро Ягунов, член ЄКЗК (Україна)
Секретаріат ЄКЗК:
- Г’ю Четвінд, Виконавчий секретар ЄКЗК
- Петр Гнатік
- Лаура Єлчіу-Ерел
- Айкатерині Лазана
Експерти Університету Тюбінгену:
- проф. д-р Крістін Остерло-Конрад, Декан Юридичного факультету (вітальне слово)
- проф. д-р д-р h.c. Бернд Гайнріх, Проректор з міжнародних відносин, професор кримінального права та кримінального процесу (вітальне слово)
- проф. д-р Ріта Гаверкамп, Віцепрезидент Міжнародної пенітенціарної та пеніологічної фундації (вітальне слово)
- проф. д-р Рюдіґер Вульф
- проф. д-р Ганс-Юрґен Кернер
- Тетяна Тонкошкур, Відділ міжнародного наукового співробітництва, Університет Тюбінгену
- д-р Корнелія Кьолер, Відділ міжнародного наукового співробітництва, Університет Тюбінгену
ДОПОВІДІ СЕМІНАРУ
«КОГО МИ ІЗОЛЮЄМО І ВІД КОГО: ОДИНОЧНЕ УВʹЯЗНЕННЯ ТА МЕЖІ КАРАЛЬНОЇ СУВЕРЕННОСТІ»
Д-р Дмитро Ягунов, член ЄКЗК; адвокат; доктор політичних наук; науковий співробітник Університету Тюбінгену; доцент Донецького національного університету імені Василя Стуса
Доповідь запропонувала радикальне переосмислення дискурсу навколо одиночного ув’язнення. Д-р Дмитро Ягунов стверджував, що шкідливість ізоляції давно перестала бути предметом наукової дискусії — вона стала аксіомою. Реальне питання полягає в іншому: чому, попри понад півстоліття емпіричних досліджень, одиночне ув’язнення не лише зберігається, а й залишається структурно вкоріненим?
Спираючись на нещодавно опублікований стандарт ЄКЗК щодо неформальних тюремних ієрархій (CPT/Inf(2025)12) та численні правові, соціологічні й психіатричні дослідження, доповідь порушила питання: кого ми ізолюємо і від кого? Аналіз показав, що в пострадянських пенітенціарних системах ізоляція нерідко функціонує як симптом інституційного недорозвитку, а не як реакція на індивідуальну небезпечність. Використовуючи теоретичні рамки Мішеля Фуко, Стенлі Коена та Зигмунта Баумана, було виокремлено три ключові функції одиночного ув’язнення: нейтралізація, дисциплінарний терор і символічна суверенність — жодна з яких не є задекларованою, жодна — пенологічно виправданою.
«ІЗОЛЯЦІЯ У НІМЕЦЬКИХ ТЮРМАХ»
Проф. д-р Ріта Гаверкамп, Кафедра запобігання злочинності та управління ризиками, Університет Тюбінгену
Проф. д-р Ріта Гаверкамп представила детальний аналіз практики ізоляції у німецьких тюрмах, розглянувши як правову базу, так і конкретні випадки серйозних порушень. Доповідь спиралася на Звіт Експертної комісії щодо тюрми Брухзаль, Звіт Баварської експертної комісії та інші першоджерела.
На концептуальному рівні було проведено розмежування між двома формами сегрегації: тривалим одиночним ув’язненням та тимчасовим розміщенням у спеціально захищеній камері. Розглянуто два знакових випадки:
Тюрма Брухзаль, 2014 рік: Ув’язнений загинув внаслідок тривалої незаконної ізоляції у виправній установі Баден-Вюртемберґу. Справа виявила критичні вади у виконанні обов’язку піклування та відсутність належного медичного і психіатричного нагляду. Серед уроків, визначених проф. Гаверкамп: необхідність міждисциплінарної діагностики та лікування, посилення тюремного нагляду, медичних і психіатричних гарантій, чіткої правової основи для примусових медичних заходів, а також систематичної документації та контролю.
Тюрма Аугсбург-Ґаблінґен, 2024 рік: Цей випадок, задокументований Національним превентивним механізмом Німеччини, стосувався тримання особи оголеною у спеціально захищеній камері — практика, яка, на думку проф. Гаверкамп, відображає ширшу системну дисфункцію. Серед висновків: спеціально захищені камери мають бути крайнім заходом, а не рутинним інструментом управління; тривалі заходи потребують судового контролю; спеціальні кімнати для захисту мають бути доступні як альтернатива; психіатрична допомога має розглядатися як центральна; персонал повинен проходити підготовку на основі справжньої культури прав людини.
Проф. Гаверкамп також звернулася до Річного звіту 2024 року Національного агентства Німеччини з питань запобігання катуванням, який документує подальші порушення останніх років — демонструючи, що йдеться не про поодинокі інциденти, а про системну проблему, що потребує сталої регуляторної та законодавчої уваги.
«СТІНИ У СТІНАХ: ПРАКТИКА ЄСПЛ ТА СТАНДАРТИ КЗК ЩОДО ОДИНОЧНОГО УВʹЯЗНЕННЯ»
Панельна дискусія під головуванням Г’ю Четвінда (Виконавчий секретар ЄКЗК); за участю судді Миколи Гнатовського (ЄСПЛ) та проф. д-ра Тома Демса (член ЄКЗК)
Центральна панель дослідила найважливіші точки збіжності та напруги між юриспруденційними стандартами Суду і превентивним моніторинговим механізмом ЄКЗК, зокрема принцип структурної несумісності, сформульований у справі Schmidt and Šmigol v. Estonia (2023), та його наслідки для оцінки тривалого одиночного ув’язнення.
«КІМНАТА, ДЕ ЦЕ СТАЛОСЯ»: ОСТАННІЙ СМЕРТНИЙ ВИРОК У ЗАХІДНІЙ НІМЕЧЧИНІ
Проф. д-р Рюдіґер Вульф, Університет Тюбінгену
Завершальна доповідь додала унікальний для семінару історичний вимір. Саме в Тюбінгені, у лютому 1949 року, був виконаний останній смертний вирок у Федеративній Республіці Німеччина — незадовго до скасування смертної кари Основним законом. Цей факт надає Тюбінгену особливого символічного значення для будь-якого дослідника кримінального права та пенального гуманізму.
Dmytro Yagunov 