Проблема, що аналізується у цьому розділі монографії, пов’язана з феноменом та відповідними соціальними практиками катувань та інших форм неналежного поводження, а також з політичними передумовами поширення зазначених соціальних практик у ХХІ столітті у більшості сучасних держав.
Основоположна авторська теза полягає в тому, що у ХХІ столітті катування та інші форми неналежного поводження стали категорією не скільки юридичної, стільки політичної науки, сформувавши важливу частину сучасного політичного дискурсу відносин влади, ігнорувати який не уявляється можливим.
Ідентифікована нами проблема полягає у тому, що катування, формально заборонені універсальними та регіональними стандартами прав людини та законодавством сучасних держав, у ХХІ столітті стали важливим прихованим інструментом політики соціального контролю, що формується поза формальними нормативно-правовими рамками та, що є більш важливим, нерідко безсуб’єктно (хоча в окремих випадках катування і неналежне поводження можуть набувати правового оформлення та суб’єктних ознак).
