Запровадження функціонально самостійних підрозділів досудового розслідування в складі Національної поліції України після реформи 2015 року поставило перед системою дисциплінарної відповідальності якісно нове завдання: забезпечити внутрішньовідомчий контроль за діяльністю осіб, які здійснюють кримінальне провадження, а отже – безпосередньо впливають на долю учасників процесу, передусім підозрюваних, потерпілих та їхніх захисників. Слідчі та дізнавачі не є рядовим кадровим ресурсом поліції: у системі координат кримінальної юстиції вони виступають одним із трьох ключових суб’єктів – поряд із прокурором та суддею, – від якості праці яких залежить реалізація принципу верховенства права. Саме тому емпіричне дослідження дисциплінарної практики щодо цієї категорії поліцейських має не тільки статистичний, а й концептуальний вимір: воно проливає світло на реальне, а не декларативне співвідношення сил у системі кримінального провадження.
Емпіричну основу цієї статті становить офіційна відповідь Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України (вих. № 44979-2026 від 27 березня 2026 року) на запит про надання публічної інформації, поданий у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Відповідь містить два масиви даних: облікову чисельність поліцейських, які перебували на посадах слідчих та дізнавачів НПУ станом на 1 січня кожного року з 2020 по 2026 рік, а також кількість дисциплінарних стягнень, застосованих до цієї категорії у кожному з років від 2020 до 2025 включно, у розрізі всіх семи видів стягнень, передбачених чинним законодавством.
Методологічно важливо наголосити: наведені цифри відображають кількість стягнень, а не кількість осіб, до яких вони застосовувалися; один працівник міг зазнати кількох дисциплінарних проваджень упродовж року, тому співвідношення стягнень і облікової чисельності слід тлумачити як показник інтенсивності дисциплінарного тиску, а не частки притягнутих осіб.
Облікова чисельність слідчих і дізнавачів протягом досліджуваного періоду коливалася у відносно вузькому діапазоні – від 8969 осіб станом на 1 січня 2026 року до 10260 осіб станом на 1 січня 2021 року; середньорічне значення за шість років становить приблизно 9646 осіб. У динаміці виразно виокремлюються дві фази: фаза зростання у 2020–2021 роках (+5,7 %), зумовлена консолідацією структури досудового розслідування та добором кадрів, та фаза тривалого скорочення, що розпочалася у 2022 році й досягла мінімуму на початок 2026 року, тобто втратою у 12,6 % особового складу порівняно з піком 2021 року.
Особливо прискорене зменшення у 2024–2025 роках (−10,5 % лише за один рік) корелює з мобілізаційними процесами, бойовими втратами та загальною кадровою ерозією, характерною для правоохоронної системи України в умовах повномасштабної російсько-української війни. Зауважимо, що скорочення слідчого корпусу на понад 1 тис. осіб за відносно стабільної чи навіть зростаючої кількості зареєстрованих кримінальних проваджень неминуче створює додатковий тиск на тих, хто залишився у лавах слідчих, – а отже, і на загальний рівень помилок, порушень та, відповідно, дисциплінарних реакцій на них.
Таблиця 1. Облікова чисельність слідчих та дізнавачів Національної поліції України станом на 1 січня 2020–2026 рр.: абсолютна й відносна динаміка
| Станом на 1 січня | Облікова чисельність | Абсолютна зміна до 2020 р. | Відносна зміна до 2020 р. |
| 2020 р. | 9707 | – | – |
| 2021 р. | 10260 | +553 | +5,7 % |
| 2022 р. | 10091 | +384 | +4,0 % |
| 2023 р. | 9690 | -17 | -0,2 % |
| 2024 р. | 10086 | +379 | +3,9 % |
| 2025 р. | 9124 | – 583 | -6,0 % |
| 2026 р. | 8969 | – 738 | -7,6 % |
| Діапазон / середнє | мін.: 8969 макс.: 10260 серед.: 9704 | – | -7,6 % |
Сукупно за 2020–2025 роки до слідчих та дізнавачів НПУ було застосовано 28914 дисциплінарних стягнень, тобто в середньому 4819 на рік. Розгортання цих даних у часі демонструє не лінійну, а хвилеподібну траєкторію, у якій можна виокремити чотири фази.
Перша — умовно «довоєнна» (2020 рік) – з показником 4855 стягнень, що може слугувати базовою точкою відліку.
Друга – спадна (2021–2022 рр.) – з помірним зниженням у 2021 році (4 560) та різким провалом у 2022 році (3 710).
Третя – компенсаторна (2023 рік) – з пікою у 5729 стягнень, що на 54,4 % перевищує попередній рік.
Четверта – фаза поступової нормалізації (2024–2025 рр.) з показниками 5437 та 4623 відповідно, які, однак, так і не опустились нижче рівня 2020 року.
Показник кількості стягнень на 100 осіб облікової чисельності коливається у межах від 36,8 (2022) до 59,1 (2023), тобто навіть у найменш «репресивний» рік дисциплінарний тиск був не символічним: принаймні троє з восьми слідчих зазнавали стягнення (або та сама особа – кількаразово), а на піці 2023 року цей показник наближався до співвідношення «одне стягнення на кожного другого слідчого на рік».
Таблиця 2. Загальна кількість дисциплінарних стягнень, застосованих до слідчих та дізнавачів НПУ у 2020–2025 рр., та показник інтенсивності дисциплінарного тиску (стягнень на 100 осіб облікової чисельності)
| Загальна кількість стягнень | Середньорічна чисельність | Стягнень на 100 осіб | |
| 2020 | 4855 | 9984 | 48,6 |
| 2021 | 4560 | 10176 | 44,8 |
| 2022 | 3710 | 9890 | 37,5 |
| 2023 | 5729 | 9888 | 57,9 |
| 2024 | 5437 | 9605 | 56,6 |
| 2025 | 4623 | 9046 | 51,1 |
| Разом / серед. | 28 914 (≈ 4819 у середньому за рік) | ≈ 9765 | 49,4 |
Особливої уваги заслуговує спад 2022 року. Він суперечить логіці кризової ескалації дисциплінарних ризиків, адже саме у цей рік інституційне середовище зазнало безпрецедентного стресу. Однак парадокс усувається, якщо зважити, що у перші місяці повномасштабного вторгнення відбулося обʼєктивне ослаблення спроможності органів кадрового забезпечення та керівників структурних підрозділів здійснювати повноцінні службові перевірки: частина керівного складу перебувала на бойових позиціях, переорієнтовувалась на безпекові завдання або була переміщена з тимчасово окупованих територій; вичерпною була й документальна криза – втрата чи недоступність особових і наглядових проваджень. Таким чином, зниження стягнень у 2022 році слід інтерпретувати не як свідчення поліпшення дисципліни, а як функціональну недостатність самої системи реагування. Саме цим пояснюється вибуховий приріст 2023 року: відновлена адміністративна спроможність дала змогу реалізувати накопичений у попередньому році масив невиявлених або непритягнутих порушень. Тобто йдеться не про реальне погіршення службової поведінки слідчих, а про ефект «розшляхування» відтермінованої дисциплінарної активності.
Структура стягнень за видами демонструє стабільно асиметричну модель, у якій найменш суворий захід – зауваження – посідає домінуюче місце. Питома вага зауважень коливається від 62,5 % (2022) до 68,1 % (2024), а в сукупності за шість років ця категорія становить 18847 випадків, або 65,2 % від усіх стягнень. Другий за частотою захід – догана – становить від 22,9 % (2021) до 27,2 % (2023), кумулятивно – 24,4 %. У поєднанні зауваження й догани формують те, що у межах цієї статті доцільно означити як «мʼяке ядро» дисциплінарної практики – стабільні 88–92 % від загальної кількості стягнень щорічно. Стягнення середньої тяжкості – сувора догана та попередження про неповну службову відповідність – коливаються у межах 6–10 % сукупно, з відносно стабільними абсолютними значеннями. Найтяжчі заходи – пониження у спеціальному званні, звільнення з посади та звільнення зі служби – у звичайні роки становлять 1,3–2,1 % від усіх стягнень.
Таблиця 3. Структура дисциплінарних стягнень, застосованих до слідчих та дізнавачів НПУ у 2020–2025 рр., за видами: абсолютні значення
| Заув. | Догана | Сув. догана | Попер. про неп. служб. НДВ | Пониж. у званні | Звіл. з пос. | Звіл. зі служ. | Усього | |
| 2020 | 3110 | 1264 | 289 | 116 | 2 | 20 | 54 | 4855 |
| 2021 | 3204 | 984 | 246 | 67 | 0 | 9 | 50 | 4560 |
| 2022 | 2148 | 850 | 257 | 78 | 1 | 14 | 362 | 3710 |
| 2023 | 3591 | 1477 | 358 | 98 | 0 | 16 | 189 | 5729 |
| 2024 | 3700 | 1312 | 264 | 59 | 4 | 7 | 91 | 5437 |
| 2025 | 3094 | 1155 | 221 | 57 | 2 | 5 | 89 | 4623 |
| Разом | 18847 | 7042 | 1635 | 475 | 9 | 71 | 835 | 28914 |
Таблиця 4. Структура дисциплінарних стягнень, застосованих до слідчих та дізнавачів НПУ у 2020–2025 рр., за видами: питома вага (у % від загальної кількості стягнень відповідного року)
| Заув. | Догана | Сув. догана | Попер. про НДВ | Пониж. у званні | Звіл. з пос. | Звіл. зі служ | Усього | |
| 2020 | 64,1 % | 26,0 % | 6,0 % | 2,4 % | 0,0 % | 0,4 % | 1,1 % | 100,0 % |
| 2021 | 70,3 % | 21,6 % | 5,4 % | 1,5 % | 0,0 % | 0,2 % | 1,1 % | 100,0 % |
| 2022 | 57,9 % | 22,9 % | 6,9 % | 2,1 % | 0,0 % | 0,4 % | 9,8 % | 100,0 % |
| 2023 | 62,7 % | 25,8 % | 6,2 % | 1,7 % | 0,0 % | 0,3 % | 3,3 % | 100,0 % |
| 2024 | 68,1 % | 24,1 % | 4,9 % | 1,1 % | 0,1 % | 0,1 % | 1,7 % | 100,0 % |
| 2025 | 66,9 % | 25,0 % | 4,8 % | 1,2 % | 0,0 % | 0,1 % | 1,9 % | 100,0 % |
| У сер. 2020– 2025 | 65,2 % | 24,4 % | 5,7 % | 1,6 % | 0,0 % | 0,2 % | 2,9 % | 100,0 % |
Саме у сегменті найтяжчих стягнень найбільш наочно виявляється вплив війни. У 2022 році кількість звільнень зі служби сягнула 362 осіб – показника, що майже в сім разів перевищує значення 2020 року (54) та 2021 року (50), і приблизно вдвічі – показник 2023 року (189). Частка серйозних стягнень у 2022 році сягнула 10,2 % від усіх дисциплінарних рішень, тоді як у 2020–2021 роках вона не перевищувала 1,6 %, а у 2024–2025 роках знизилася до 1,9–2,1 %. З методологічного погляду показник 2022 року не є репрезентативним для «нормальної» дисциплінарної практики: він охоплює значну кількість осіб, які не повернулись на службу після 24 лютого 2022 року, опинилися на тимчасово окупованих територіях, загинули, отримали поранення чи були звільнені в адміністративному порядку у звʼязку з бойовими обставинами. Саме тому порівняльний аналіз має проводитися з обовʼязковим застереженням щодо аномального характеру 2022 року, а усереднене значення серйозних стягнень за весь період має обчислюватись із виведенням цього року за дужки.
Таблиця 6. Найсуворіші дисциплінарні стягнення (пониження у званні, звільнення з посади, звільнення із служби) щодо слідчих та дізнавачів НПУ у 2020–2025 рр.: аномалія 2022 року
| Звіль. зі служ. | Звіль. з пос. | Пониж. у зв. | Серйозні стягнення разом | Частка серйозних | Індекс звіль. з служ. (2020 = 100) | |
| 2020 | 54 | 20 | 2 | 76 | 1,6 % | 100 |
| 2021 | 50 | 9 | 0 | 59 | 1,3 % | 93 |
| 2022 | 362 | 14 | 1 | 377 | 10,2 % | 670 |
| 2023 | 189 | 16 | 0 | 205 | 3,6 % | 350 |
| 2024 | 91 | 7 | 4 | 102 | 1,9 % | 169 |
| 2025 | 89 | 5 | 2 | 96 | 2,1 % | 165 |
| Сер. без 2022 | 94,6 | 11,4 | 1,6 | 107,6 | 2,08 % | 175 |
Якщо згрупувати всі стягнення за трьома категоріями тяжкості – мʼякі (зауваження та догана), середні (сувора догана та попередження про неповну службову відповідність) і серйозні (звільнення з посади, звільнення зі служби, пониження у званні), – картина набуває концептуальної чіткості. Протягом усього досліджуваного періоду частка мʼяких стягнень коливається у вузькому коридорі 80,8–92,2 %, частка середніх – 5,9–9,0 %, частка серйозних (за винятком аномалії 2022 року) – 1,3–3,6 %. Така стабільність структури попри суттєві коливання абсолютних показників свідчить про те, що дисциплінарна система НПУ функціонує за логікою не «очищення» чи «відбору», а поточного дисциплінування, спрямованого переважно на підтримання службового режиму, а не на радикальну зміну кадрового складу. Це, безумовно, є легітимною функцією будь-якої відомчої дисциплінарної системи, однак водночас ставить під сумнів її здатність реагувати на структурні проблеми — систематичні процесуальні порушення, зловживання заходами забезпечення кримінального провадження чи неналежне ведення справ проти вразливих категорій осіб.
Таблиця 5. Структура дисциплінарних стягнень щодо слідчих та дізнавачів НПУ у 2020–2025 рр. за рівнем тяжкості
| Мʼякі (абс.) | Мʼякі (%) | Середні (абс.) | Середні (%) | Серйозні (абс.) | Серйозні (%) | Разом | |
| 2020 | 4374 | 90,1 % | 405 | 8,3 % | 76 | 1,6 % | 4855 |
| 2021 | 4188 | 91,8 % | 313 | 6,9 % | 59 | 1,3 % | 4560 |
| 2022 | 2998 | 80,8 % | 335 | 9,0 % | 377 | 10,2 % | 3710 |
| 2023 | 5068 | 88,5 % | 456 | 8,0 % | 205 | 3,6 % | 5729 |
| 2024 | 5012 | 92,2 % | 323 | 5,9 % | 102 | 1,9 % | 5437 |
| 2025 | 4249 | 91,9 % | 278 | 6,0 % | 96 | 2,1 % | 4623 |
| Разом / у сер. | 25889 | 89,5 % | 2110 | 7,3 % | 915 | 3,2 % | 28914 |
«Мʼякі» стягнення – зауваження та догана; «середні» – сувора догана та попередження про неповну службову відповідність; «серйозні» – пониження у спеціальному званні, звільнення з посади та звільнення із служби в поліції. Аномальний показник серйозних стягнень 2022 р. (з них 362 звільнення із служби) розглядається у тексті окремо.
Особливої уваги заслуговує порівняльний аспект – зіставлення структури санкцій щодо слідчих поліції з дисциплінарною практикою щодо адвокатів, прокурорів та суддів. У межах цієї статті порівняльний аналіз подається у загальному вигляді і потребує окремого емпіричного підкріплення у подальших дослідженнях. Втім, уже на рівні нормативних моделей очевидно, що для адвоката еквівалентом звільнення зі служби є зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю або позбавлення статусу, тобто санкція, що унеможливлює подальшу професійну реалізацію. Для слідчого ж найпоширенішим наслідком дисциплінарного провадження залишається зауваження – захід, який не впливає ані на службове становище, ані на можливість продовжувати ведення тих самих кримінальних проваджень, у яких і було допущено порушення. Ця асиметрія є структурною, а не випадковою, і має принципове значення для оцінки реального змісту принципу процесуальної рівноправності сторін у кримінальному провадженні. Адвокат, який зазнає дисциплінарного тиску, ризикує професійною долею; слідчий за ту саму міру винності – як правило, лише формальним зауваженням.
У поєднанні окреслених тенденцій виокремлюється ще одна важлива риса системи: стабільно висока інтенсивність дисциплінарної активності за стабільно мʼякої її структури. Якщо у «нормальні» роки один зі слідчих зі статистичною ймовірністю щорічно отримує стягнення, а понад дві третини стягнень обмежуються зауваженням, то ми маємо справу з моделлю, яку можна умовно охарактеризувати як «високочастотну мʼяку дисципліну». У теоретичній перспективі це відтворює елементи логіки бюрократичного самовідтворення, описаної у класичних працях з соціології організацій: система виробляє документально фіксований контроль у значному обсязі, проте реальна каральна потужність цих рішень лишається низькою. Водночас різкі сплески найсуворіших санкцій (як-от 2022 року) демонструють здатність тієї ж системи за певних обставин переходити у пунітивний режим; важливим є лише те, що цей перехід є радше ситуативним, ніж системним, і здійснюється переважно у відповідь на надзвичайні обставини, а не на типологічно значущі професійні порушення.
Таблиця 7. Кумулятивна структура дисциплінарних стягнень щодо слідчих та дізнавачів НПУ за 2020–2025 рр. у розрізі семи законодавчо передбачених видів та трьох рівнів тяжкості
| Абсолютна кількість (2020–2025) | Питома вага (%) | Середнє за рік (2020–2025) | |
| Мʼякі стягнення | 25889 | 89,5 % | 4315 |
| Зауваження | 18847 | 65,2 % | 3141 |
| Догана | 7042 | 24,4 % | 1174 |
| «Середні» стягнення | 2110 | 7,3 % | 352 |
| Сувора догана | 1635 | 5,7 % | 272 |
| Попередження про неповну службову відповідність | 475 | 1,6 % | 79 |
| Серйозні стягнення | 915 | 3,2 % | 152 |
| Пониження у спеціальному званні на один ступінь | 9 | 0,0 % | 2 |
| Звільнення з посади | 71 | 0,2 % | 12 |
| Звільнення із служби в поліції | 835 | 2,9 % | 139 |
| УСЬОГО | 28914 | 100,0 % | 4819 |
У сумі 28914 стягнень за шість років 89,6 % припадає на два найм’якіші заходи — зауваження та догану; найсуворіші заходи (за винятком аномального 2022 року) у звичайних умовах не перевищують одиничних відсотків від загальної кількості дисциплінарних рішень.
Проведений аналіз дає підстави для низки узагальнень.
По-перше, дисциплінарна активність щодо слідчих та дізнавачів НПУ у 2020–2025 роках є структурно стабільною, з щорічним рівнем 37–59 стягнень на 100 осіб облікового складу, і не демонструє ознак занепаду навіть у найбільш кризові роки.
По-друге, структура стягнень є глибоко асиметричною на користь мʼяких заходів: зауваження та догани стабільно формують 88–92 % усієї дисциплінарної практики, тоді як звільнення у звичайних умовах становлять одиниці відсотків.
По-третє, фіксується системний розрив між формальною та реальною суворістю дисциплінарного впливу: передбачена законом семирівнева шкала стягнень на практиці звужується до двох верхніх, мʼяких щаблів.
По-четверте, динаміка 2022–2023 років засвідчує, що показники одного року не можуть бути інтерпретовані поза контекстом інституційної спроможності системи – різкий спад і наступний компенсаційний сплеск мають бути прочитані як єдина крива, що відображає дезорганізацію та подальше відновлення адміністративної функції, а не реальні коливання рівня службової дисципліни.
По-пʼяте, отримані дані формують необхідну емпіричну основу для подальшого порівняльного дослідження: лише зіставивши представлені показники з аналогічними даними щодо дисциплінарної практики адвокатського самоврядування, прокуратури й суддівського корпусу, можна буде верифіковано поставити питання про реальний, а не декларативний характер принципу процесуальної рівноправності сторін у кримінальному провадженні.
Dmytro Yagunov 