Стаття є комплексним кримінологічним дослідженням трансформації злочинності в Україні за тринадцятирічний період (2013–2025 рр.), з особливим акцентом на наслідках повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року. Дослідження ґрунтується на офіційній статистиці Офісу Генерального прокурора та охоплює широкий спектр категорій злочинів — від злочинів проти особи та власності до воєнних злочинів, торгівлі людьми, корупції та злочинів, пов’язаних зі зброєю.
Ключовим методологічним інструментом є аналіз двох показників: загальної кількості зареєстрованих кримінальних проваджень та кількості проваджень, у яких підозрюваним повідомлено про підозру. Співвідношення між цими показниками слугує індикатором ефективності правоохоронної системи.
Автор позиціонує Україну як унікальний «кримінологічний полігон» — першу сучасну європейську демократію, яка в умовах екзистенційної війни зберегла систематичний збір і публікацію даних про злочинність, що надає безпрецедентну можливість для наукового вивчення впливу збройного конфлікту на кримінальну сферу демократичної держави.
1. ЗАГАЛЬНА ДИНАМІКА ЗЛОЧИННОСТІ: КРИЗА НАРОСТАЄ
До початку повномасштабного вторгнення Україна демонструвала стійку тенденцію до зниження рівня злочинності — з понад 590 тисяч злочинів у 2013–2014 роках до історичного мінімуму у 321 443 злочинів у 2021 році. Вторгнення докорінно перервало цю траєкторію: у 2025 році зареєстровано 608 191 злочин — на 89% більше, ніж у 2021 році. При цьому кількість проваджень з підозрюваними скоротилася в абсолютних показниках до 165 904, а рівень розкриваності впав до безпрецедентних 27,3%. Понад 442 тисячі кримінальних проваджень у 2025 році залишилися без встановленого підозрюваного, що свідчить про катастрофічну кризу інституційної спроможності.
2. РУРАЛІЗАЦІЯ ЗЛОЧИННОСТІ
Одним із найбільш виражених структурних зрушень стала географічна трансформація злочинності — її суттєва «руралізація». У довоєнний період співвідношення злочинів у міських та сільських районах становило приблизно 4:1 і залишалося стабільним протягом десятиліть. До 2025 року це співвідношення скоротилося до 2:1, а частка сільських злочинів у загальній структурі зросла з 19–20% до 32,3%. Причинами є: злочинна діяльність російських окупаційних сил на захоплених сільських територіях; крадіжки покинутого майна у прифронтових районах; вчинення військових злочинів (дезертирство, самовільне залишення частини) у зонах бойових дій.
3. ДЕГРАДАЦІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ НАСИЛЬНИЦЬКИХ ЗЛОЧИНІВ
Злочини проти життя і здоров’я особи зазнали найбільш катастрофічного падіння рівня розкриваності: з 67% у 2021 році до лише 25% у 2025 році. Особливо вражаючою є динаміка умисних вбивств із застосуванням вогнепальної зброї: якщо у 2021 році було зареєстровано лише 36 таких злочинів із розкриваністю 94%, то у 2023 році їх кількість досягла 909 (у 25 разів більше), а рівень встановлення підозрюваних обвалився до 19%. Це свідчить про фактичний параліч системи розслідування насильницьких злочинів в умовах тотальної війни.
4. ПАРАДОКС КАТУВАНЬ: ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗРОСЛА ВСУПЕРЕЧ ЛОГІЦІ
Дослідження виявило несподіваний феномен у сфері переслідування катувань. Незважаючи на те, що воєнний час мав би ускладнити такі розслідування, ефективність їх проведення різко зросла: частка справ із підозрюваними збільшилася з 24–46% у довоєнний період до 62,9% у 2024 році, а рівень направлення обвинувальних актів до суду — з 15–32% до 46,8%. Автор інтерпретує цей факт як свідчення того, що довоєнна неефективність була зумовлена не браком ресурсів, а відсутністю політичної волі, толерантністю до безкарності та інституційним захопленням системи, а не браком спроможності як такої.
5. ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО: ПЕРВІСНЕ ПАДІННЯ ТА ПОДАЛЬШИЙ СПЛЕСК
Після первинного скорочення до 3360 випадків у 2022 році (через масову еміграцію потенційних жертв та мобілізацію потенційних кривдників) кількість злочинів, пов’язаних із домашнім насильством, різко зросла до 6805 у 2023 році та 8900 у 2024 році. Середній показник за 2023–2025 роки виявився у 2,9 рази вищим, ніж середній показник за 2013–2021 роки. Це свідчить про те, що бойова травма, економічний стрес і руйнування соціальних мереж підтримки в підсумку загострили проблему насильства в сім’ї.
6. МАЙНОВІ ЗЛОЧИНИ: НЕСПОДІВАНЕ СКОРОЧЕННЯ, ВИБУХОВИЙ РІСТ ШАХРАЙСТВА
Всупереч очікуванням, зумовленим послабленням правоохоронної функції, традиційні майнові злочини суттєво скоротилися: крадіжки зменшилися на 75% — з 113517 у 2021 році до 28416 у 2025 році. Пограбування, розбої, вимагательство — усі ці категорії демонструють аналогічну спадну динаміку. Натомість шахрайство різко зросло — з 23847 у 2021 до 82609 у 2023 році. Автор пояснює цей феномен зміною морально-етичних орієнтирів: в умовах війни кримінальна поведінка стала менш прийнятною для традиційно «злочинних» верств суспільства, але більш прийнятною для освічених, соціально адаптованих громадян із вищим соціальним статусом.
7. ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ: СТАТИСТИКА ПРИХОВУЄ РЕАЛЬНУ КАРТИНУ
Незважаючи на те, що приблизно 6,5 мільйона українських біженців опинилися у надзвичайно вразливому становищі, офіційна статистика торгівлі людьми залишалася на вкрай низькому рівні: 133 злочини у 2022 році, 147 — у 2023 році, 105 — у 2024 році. Така разюча диспропорція між масштабами переміщення населення і кількістю зафіксованих злочинів свідчить про серйозні структурні проблеми: значну латентність злочинів цієї категорії, неспроможність правоохоронних органів і прикордонної служби виявляти такі злочини, а також, імовірно, корупційну залученість окремих посадових осіб. Паралельне зростання кількості злочинів, пов’язаних з незаконним переправленням осіб через державний кордон (з 327 у 2021 до 3 106 у 2024 році), у поєднанні зі стагнацією показників торгівлі людьми вказує на системну дисфункцію у протидії цьому явищу.
8. ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ: ВИБУХОВИЙ РІСТ ТА ІНСТИТУЦІЙНА АДАПТАЦІЯ
Кількість зареєстрованих воєнних злочинів зросла з 253 у 2021 році до 62 128 у 2022 році — збільшення у 246 разів. У 2023 році цей показник залишався на тому ж рівні (62 667), однак у 2024 році знизився приблизно вдвічі. Таке зменшення може свідчити або про стабілізацію лінії фронту та обмеженість доступу до місць вчинення злочинів, або про вичерпання розслідувальної спроможності при постійно зростаючому обсязі справ.
9. НАРКОЗЛОЧИНИ: «ШТУЧНИЙ РИНОК» НЕ ЗУПИНЯЄТЬСЯ НАВІТЬ ПІД ЧАС ВІЙНИ
Всупереч очікуванням, зумовленим закритими кордонами, комендантською годиною та блокпостами, кількість зареєстрованих злочинів, пов’язаних із наркотиками, зросла з 34398 у 2022 році до 48233 у 2024 році. Автор пояснює цей феномен існуванням «штучного ринку», де правоохоронці, фактично, знають заздалегідь, де і коли буде вчинено наступний злочин. Це ставить під сумнів ефективність розподілу ресурсів правоохоронної системи, яка продовжує переслідувати дрібних наркозлочинців, не маючи при цьому спроможності розслідувати тяжкі злочини.
10. КОРУПЦІЯ ТА ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: АДАПТАЦІЯ ТА «ТІНІЗАЦІЯ»
Після первісного падіння до 11 617 злочинів у 2022 році відповідні показники відновилися до 14 820 у 2023 році, 16 820 у 2024 році та 17 385 у 2025 році, що свідчить про успішну адаптацію корупційних схем до умов воєнного часу. Показово, що злочини у сфері легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, зросли на 240% — з 395 у 2021 до 1 344 у 2025 році, — що відображає активне використання воєнного хаосу для приховування злочинних доходів.
11. ДИВЕРГЕНЦІЯ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ
Різні інституції продемонстрували вкрай відмінні реакції на умови воєнного часу:
Національна поліція суттєво збільшила кількість відкритих проваджень у 2023–2024 роках з відносно стабільним рівнем розкриваності (70–85%);
СБУ відреагувала стрімким сплеском — 135% зростання проваджень у 2022 році — з поступовим покращенням якості розслідування до 36–40% у наступні роки;
Податкова поліція зазнала майже повного колапсу у 2022 році (218 проваджень, розкриваність 10%) з повільним, але неповним відновленням;
ДБР перетворилося переважно на орган документування злочинів: стрімке зростання кількості проваджень (до 8920 у 2025 році) супроводжувалося падінням розкриваності з 50% у 2021 до ~24% у 2025 році;
НАБУ зберігало відносну стабільність, але зіткнулося з аналогічною тенденцією до зниження ефективності при збільшенні навантаження.
ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК
Дослідження переконливо доводить, що кримінальна юстиція України перебуває у стані глибокої системної кризи. Накопичений дефіцит правосуддя — понад 1,5 мільйона нерозслідуваних кримінальних проваджень за 2022–2025 роки — становить безпосередню загрозу суспільному порядку та є серйозним викликом для повоєнного відновлення верховенства права. Водночас той факт, що Україна зберегла інституційну прозорість і продовжувала публікувати повну статистику злочинності в умовах екзистенційної загрози, є унікальним свідченням стійкості демократичних інституцій. Подолання накопиченого дефіциту правосуддя потребуватиме тривалої міжнародної підтримки, суттєвого зміцнення інституційного потенціалу та комплексного планування повоєнної відбудови.
Dmytro Yagunov 