Європейський комітет з питань запобігання катуванням опублікував звіт про свою періодичну місію до Грузії, яка відбулася з 18 по 29 листопада 2024 року та з 21 по 22 січня 2025 року, а також відповідь грузинських властей.
Під час візиту ЄКЗК оцінив поводження з особами, які перебувають під вартою в поліції, та гарантії, що їм надаються, включаючи тих, хто був нещодавно затриманий у зв’язку з публічними демонстраціями, що тривали в Тбілісі з 29 листопада 2024 року. Делегація також вивчила умови в декількох в’язницях та трьох психіатричних лікарнях, зосередившись на поводженні, умовах проживання та правових гарантіях щодо примусової госпіталізації.
До 28 листопада 2024 року переважна більшість опитаних затриманих осіб, які перебували або нещодавно перебували під вартою в поліції, заявили, що поліція поводилася з ними коректно. Натомість, під час опитування численних осіб, затриманих у зв’язку з демонстраціями в Тбілісі 29 листопада 2024 року, ЄКЗК отримав безліч скарг на жорстоке поводження. Більшість опитаних осіб мали видимі травми, деякі з них були важкими і потребували невідкладної медичної допомоги. Вони описали те, що, як видається, було чіткою схемою поведінки поліції під час демонстрації: за повідомленнями, поліцейські в масках і каптурах, яких неможливо було ідентифікувати, здійснювали арешти групами, без розбору били кулаками і ногами затриманих по всьому тілу, погрожували їм. Крім того, побиття, як стверджується, здійснювалося неодноразово, декількома поліцейськими одночасно, в тому числі коли у затриманих були зафіксовані руки за спиною. Майже у всіх випадках насильство припинялося, коли затриманих передавали поліцейським без масок.
ЄКЗК повторює свою давню рекомендацію про те, що грузинські органи влади повинні вжити заходів для забезпечення того, щоб під час затримання осіб поліція застосовувала лише абсолютно необхідну і пропорційну силу. Жодні форми насильства щодо осіб, які перебувають під контролем поліцейських, не можуть бути виправдані. Комітет наголосив на нагальній потребі навчання технікам контролю над натовпом та необхідності, щоб усі правоохоронці в масках, які беруть участь у демонстраціях, мали видимі посвідчення.
У звіті ЄКЗК за 2018 рік розглядається проблема безкарності, приділяючи особливу увагу ефективності розслідувань випадків неналежного поводження з боку поліції. У цьому контексті нещодавнє скасування Спеціальної служби досудового розслідування (ССС) та передача її функцій прокуратурі викликають занепокоєння. Створення незалежного механізму для розслідування звинувачень у жорстокому поводженні з боку правоохоронців є давньою рекомендацією Комітету. Скасування незалежного слідчого органу, замість його посилення, здається кроком у прямо протилежному напрямку.
ЄКЗК відвідав в’язницю № 1 у Лайтурі, в’язницю № 8, в’язницю № 15 у Ксані та в’язничну лікарню (виправна установа № 18) у Глдані, а також в’язницю № 2 у Кутаїсі (для проведення співбесід з новоприбулими ув’язненими, які перебувають під слідством). В цілому в’язнична система не була переповнена, хоча в окремих випадках переповнення зберігалося. Грузинські органи влади повинні забезпечити, щоб усі в’язниці залишалися в межах встановленої місткості, виходячи зі стандарту 4 кв.м. житлової площі на одного ув’язненого в багатомісних камерах.
Не було досягнуто жодного прогресу в закритті напіввідкритих в’язниць (так званих «зон»), які продовжували страждати від хронічних проблем, таких як переповненість, відсутність належної політики розподілу ув’язнених, насильство між ув’язненими, вплив неформальної ієрархії ув’язнених, недостатня кількість заходів та дуже низька чисельність персоналу. ЄКЗК наголосив на необхідності заміни цих установ меншими модульними в’язницями, орієнтованими на реабілітацію та індивідуальні заходи, з більшою кількістю персоналу.
ЄКЗК не отримав жодних заяв про фізичне жорстоке поводження з ув’язненими з боку персоналу, а випадки насильства між ув’язненими були рідкісними у в’язницях закритого типу (в’язниці № 1, 2 та 8). Натомість у в’язниці № 15, яка має відкритий режим утримання та низьку чисельність персоналу, частіше траплялися випадки насильства між ув’язненими та зберігалася неформальна ієрархія ув’язнених. ЄКЗК закликав владу вжити більш рішучих заходів для запобігання такому насильству та залякуванню, особливо у в’язницях напіввідкритого типу.
Відсутність реального прогресу у розвитку в’язничного режиму в Грузії є справжнім провалом влади. Засудженим, як правило, бракувало організованих заходів поза камерами, і багато хто з них перебував у камерах до 23 годин на добу, за винятком засуджених у в’язниці № 15. Крім того, багато ув’язнених утримувалися місяцями, а то й роками, в одиночних камерах, з дуже обмеженим контактом з людьми і часто під постійним відеоспостереженням. Це є неприйнятним. Грузинські органи влади повинні розробити та запровадити цілеспрямовані програми заходів для всіх ув’язнених і забезпечити повне виконання заходів з оцінки ризиків та індивідуального планування покарань, передбачених Кримінально-виконавчим кодексом.
Медичні послуги у в’язницях були загалом хорошими, з ретельними медичними оглядами при вступі та належним обліком травм. Однак надання психіатричної допомоги залишалося недостатнім, а підхід до ув’язнених із залежністю обмежувався переважно детоксикацією, без достатнього доступу до підтримуючої терапії, такої як MOUD (ліки для лікування опіоїдної залежності).
Усі відвідані в’язниці також мали серйозну нестачу персоналу, не вистачало не тільки охоронців, а й соціальних працівників, що унеможливлювало розробку адекватного режиму. Керівництво та персонал в’язниці № 15 відчували себе змушеними покладатися на ув’язнених для виконання певних охоронних завдань. ЄКЗК вважає таку ситуацію абсолютно неприйнятною.
Комітет повторно наголошує, що всі ув’язнені повинні мати щонайменше одну годину на тиждень для відвідувань, а приміщення для відвідувань у в’язницях повинні бути покращені, щоб, як правило, можна було проводити відкриті відвідування.
ЄКЗК відвідав Центр психічного здоров’я Тбілісі (Психіатрична лікарня Тбілісі) та психіатричні лікарні в Хелвачаурі (Медичний центр Батумі) та Кутірі (Національний центр психічного здоров’я в Хоні). Не було отримано жодних повідомлень про нещодавні випадки жорстокого поводження з пацієнтами з боку персоналу, а випадки насильства між пацієнтами були рідкісними і належним чином контролювалися персоналом. Лікарня в Кутірі була капітально відремонтована і мала хороші умови, як і лікарня в Хелвачаурі; однак умови в Тбіліській психіатричній лікарні потребували термінового поліпшення і могли бути описані як негідні. Умови проживання пацієнтів у цій лікарні повинні бути значно поліпшені.
Психіатрична допомога в основному базувалася на антипсихотичних препаратах першого покоління, що створювало ризик побічних ефектів. ЄКЗК рекомендує зменшити їх використання та, за необхідності, перейти на препарати нового покоління. Терапевтичні та реабілітаційні заходи були дуже обмеженими, зокрема через нестачу персоналу. Для підтримки психосоціальної реабілітації та підготовки до самостійного життя потрібно більше психологів, ерготерапевтів, медсестер та допоміжного персоналу. Пацієнти, як правило, все ще повинні були оплачувати нетермінову соматичну медичну допомогу, що може негативно впливати на оцінку та лікування. Крім того, слід розширити доступ до відкритого повітря та заходів для всіх пацієнтів, прагнучи забезпечити необмежену фізичну активність на свіжому повітрі, де це можливо.
Практика застосування засобів обмеження, як правило, була пропорційною і не надмірною, але випадки застосування хімічних засобів обмеження не були належним чином зареєстровані. ЄКЗК закликає до послідовного виконання своїх стандартів щодо засобів обмеження у всіх психіатричних закладах.
Дуже мало «цивільних» пацієнтів мали офіційний наказ про примусове поміщення, але багато «добровільних» пацієнтів були фактично позбавлені свободи, не могли покинути зачинені палати, часто піддавалися обмеженням і були позбавлені правових гарантій для примусових пацієнтів. Необхідно вжити термінових заходів для забезпечення дотримання правових гарантій. Щодо пацієнтів судово-психіатричних закладів, відповідні правові положення загалом дотримувалися. Однак слід вжити заходів для проведення незалежної експертизи психіатра під час процедури перегляду рішення про поміщення.
Пацієнти часто відчували себе зобов’язаними погодитися на лікування, тому їх згода не могла вважатися справді інформованою. На думку ЄКЗК, всі психіатричні пацієнти, добровільні чи примусові, які перебувають у «цивільних» або судово-психіатричних закладах, з повною або обмеженою дієздатністю, повинні мати можливість дати свою вільну та інформовану згоду на лікування. Грузинські органи влади повинні забезпечити, щоб всім пацієнтам (та їхнім сім’ям/опікунам) при госпіталізації систематично видавалася інформаційна брошура про права пацієнтів. Контакти із зовнішнім світом загалом видавалися задовільними на практиці, особливо що стосується відвідувань родичів.
У своїй відповіді грузинські органи влади надають інформацію та описують заходи, вжиті у відповідь на рекомендації ЄКЗК.
Dmytro Yagunov 