У сучасному українському публічному дискурсі дедалі частіше порушується питання фактичних затримань та застосування фізичної сили працівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (далі — ТЦК) щодо чоловіків у процесі здійснення мобілізаційних заходів. Як засвідчують відеоматеріали, зафіксовані очевидцями, працівники ТЦК іноді приховують свої обличчя під час проведення зазначених заходів.
Відповідно, сам факт застосування фізичної сили, а в низці випадків — її надмірне використання, актуалізує питання законності та відповідності міжнародним стандартам практики приховування облич працівниками ТЦК при здійсненні таких примусових дій.
Тут можна залишити поза увагою правову оцінку законності затримань громадян працівниками ТЦК як таких. Відповідь на це питання є однозначною: такі повноваження у працівників ТЦК відсутні. Натомість ключовим аспектом є те, що сам факт застосування фізичної сили при затриманні осіб трансформує правовий статус працівників ТЦК (які за своєю природою є військовослужбовцями) у статус, функціонально тотожний статусу працівників правоохоронних органів, оскільки вони фактично перебирають на себе відповідні правоохоронні повноваження.
У зв’язку з цим доцільно звернути увагу на положення статті 1 Кодексу поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку, прийнятого резолюцією 34/169 Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1979 року, згідно з якою термін «посадові особи з підтримання правопорядку» охоплює всіх призначених або обраних посадових осіб, які здійснюють поліцейські повноваження, зокрема повноваження щодо арешту або затримання.
Таким чином, коли працівник ТЦК, перебуваючи у статусі військовослужбовця, вдається до затримання із застосуванням фізичної сили, це свідчить про фактичне перебирання ним повноважень посадових осіб з підтримання правопорядку у розумінні зазначеного міжнародного акту, що, у свою чергу, породжує питання як щодо законності таких дій, так і щодо юридичної відповідальності за них.
Водночас у контексті запобігання катуванням та нелюдському поводженню, з огляду на практику затримань, що здійснюються працівниками ТЦК, особливого значення набувають стандарти Європейського комітету з питань запобігання катуванням (далі — ЄКЗК). Відповідні стандарти ЄКЗК містять недвозначну вимогу: кожен агент держави — незалежно від його інституційної належності (працівник поліції, пенітенціарної служби чи іншого державного органу), — який здійснює повноваження щодо затримання осіб, зобов’язаний мати на собі чіткі та однозначні засоби ідентифікації. Такими засобами можуть бути індивідуальний номер, прізвище, відповідні позначки на уніформі або на захисному спорядженні (зокрема шоломі).
У випадках, коли посадові особи виконують свої повноваження у балаклавах або шоломах, що закривають обличчя, відповідні ідентифікаційні номери мають бути достатнього розміру для забезпечення можливості безперешкодної ідентифікації конкретної посадової особи, яка реалізує повноваження щодо затримання та застосовує фізичну силу.
Таким чином, навіть за умови, що дії працівників ТЦК із затримання громадян є за своєю правовою природою незаконними, обов’язок наявності чітких та недвозначних засобів ідентифікації на уніформі зберігає свою актуальність і значущість. Дотримання цієї вимоги є необхідною передумовою для забезпечення оперативної ідентифікації конкретного суб’єкта, який застосував силу, та, за наявності відповідних підстав, притягнення його до юридичної відповідальності.
Тут ми б хотіли нагадати окремі стандарти ЄКЗК щодо носіння балаклав працівниками органів правопорядку
ЄКЗК також хотів би висловити свої побоювання щодо практики носіння балаклав правоохоронними органами під час затримання осіб, оскільки це ускладнює ідентифікацію відповідальних осіб у разі виникнення випадків жорстокого поводження. Комітет вважає, що лише виняткові обставини можуть виправдати заходи щодо приховування особи правоохоронців, які виконують свої обов’язки. У разі застосування таких заходів повинні бути вжиті відповідні запобіжні заходи для забезпечення відповідальності відповідних посадових осіб за свої дії (наприклад, за допомогою чітко видимого номера на формі) (Естонія: Візит 2007 року, параграф 15).
ЄКЗК вважає, що повинні бути введені відповідні запобіжні заходи для забезпечення можливості ідентифікації поліцейських та притягнення їх до відповідальності за свої дії (наприклад, за допомогою чітко видимого засобу індивідуальної ідентифікації на уніформі, такого як ім’я або номер). Це стосується, зокрема, поліцейських, які носять маски/балаклави або інше спорядження, що може перешкоджати їх ідентифікації. Така вимога також може мати превентивний ефект і значно зменшити ризик надмірного застосування сили та інших форм жорстокого поводження (Австрія: Візит 2021 року, параграф 19).
Носіння балаклав (на додаток до захисних шоломів) членами спеціалізованих сил може бути виправданим у виняткових випадках у контексті операцій з високим рівнем ризику (наприклад, коли необхідні небезпечні арешти). Однак слід серйозно переглянути практику регулярного носіння балаклав під час операцій з підтримання громадського порядку (Україна: Візит 2014 року, параграф 36).
Практичні заходи, що застосовуються, зокрема розміщення номера на задній частині шоломів, як правило, не дозволяли особам, затриманим у контексті демонстрацій, ідентифікувати правоохоронців, які брали участь у їх затриманні. ЄКЗК рекомендує владі вжити заходів для забезпечення того, щоб усі поліцейські, які беруть участь в операціях з підтримання громадського порядку, незалежно від того, чи носять вони засоби індивідуального захисту, мали чітко видимі засоби індивідуальної ідентифікації (такі як ім’я або номер) на передній частині своєї уніформи або шоломів (Туреччина: Візит 2025 року, параграф 36).
ЄКЗК рекомендує вжити заходів для забезпечення того, щоб персонал в’язниць завжди був ідентифікований, бажано шляхом носіння іменних бейджів ідентифікаційних номерів у видимому місці під час виконання службових обов’язків (Угорщина: Візит 2013 року, параграф 49).
ЄКЗК також хоче підкреслити, що він виступає проти носіння балаклав спеціальними підрозділами в пенітенціарних установах. Комітет визнає, що з оперативних та/або безпекових міркувань носіння захисних шоломів може бути необхідним. Однак слід забезпечити, щоб відповідні органи та ув’язнені завжди могли ідентифікувати відповідних співробітників не тільки за допомогою чітко помітного значка, а й за допомогою помітного ідентифікаційного номера на кожній уніформі/шоломі (Україна: Візит 2012 року, параграф 21).
В контексті діяльності з контролю кордонів як на сухопутних, так і на морських кордонах, всі правоохоронці або державні службовці, які беруть участь у цій діяльності, повинні мати чітко видимі ідентифікаційні номери або бирки на своїй формі. Не може бути виправдання для систематичного носіння балаклав (Греція: Візит 2023 року, параграф 162).
Dmytro Yagunov 