Кількаметрові стіни, камери під постійним наглядом, куленепробивні перегородки, що відокремлюють відвідувачів від ув’язнених: у Ванден-ле-В’є, невеликому містечку за 200 кілометрів на північ від Парижа, розпочала роботу перша в Франції офіційно оголошена в’язниця суворого режиму. Для перевезення особливо небезпечних ув’язнених до нових камер було навіть залучено військових.
Ванден-ле-В’є, оснащений 450 відеокамерами, покликаний стати своєрідним центром боротьби з організованою злочинністю і є частиною більш широкої реформи, спрямованої на посилення боротьби з наркозлочинністю в країні. Мета полягає в тому, щоб повністю перекрити зв’язок із зовнішнім світом особливо небезпечним лідерам злочинних угруповань. Міністр юстиції Жеральд Дарманін назвав цей проект «радикальною зміною у в’язничній системі».
Франція у війні з наркотиками
Країна стикається з серйозною проблемою безпеки: у таких містах, як Марсель, Тулуза або в передмістях Парижа, а також у менших сільських населених пунктах, загострюються конфлікти між наркоугрупованнями. Прокурори попереджають, що ситуація може вийти з-під контролю. Підлітків все частіше використовують як кур’єрів або найманих вбивць, зазвичай вербуючи їх через соціальні мережі.
Журналіст і письменник Жан-Марі Магро розслідує організовану злочинність у Марселі. «На півночі міста є райони, де війна наркобанд, про яку говорить прокуратура, є цілком реальною», – сказав він Deutsche Welle. «Це можна побачити, наприклад, на блокпостах, які молоді люди встановлюють на вулицях».
За його словами, там чітко відчувається нормалізація насильства. Статистика підтверджує цю картину: у 2024 році у Франції було зареєстровано 367 випадків вбивств або замахів на вбивство в наркосередовищі, 110 осіб загинули, 341 отримали поранення. Близько чверті злочинців були віком до 20 років.
Нелюдські умови у в’язницях?
Франція – одна з країн із найбільш переповненими в’язницями в Західній Європі. Їх понад 180, а в деяких випадках заповненість перевищує 150%. Європейський суд з прав людини неодноразово засуджував Францію за «нелюдські умови утримання у вязницях». Багато в’язниць не тільки переповнені, але й старі та вологі. Пліснява, щури та таргани – звичне явище.
Але є й очевидні серйозні проблеми з безпекою. Лідери злочинних угруповань продовжують керувати своїми справами з-за ґрат — за допомогою мобільних телефонів, підкинутих дронами, через посередників серед адвокатів або корумпований персонал.
Навесні цього року насильство досягло нового рівня: у кількох французьких містах озброєні угруповання напали на в’язниці з автоматичною зброєю — очевидно, з метою залякати в’язнів-суперників і чинити тиск на судову владу.
Вендан-ле-Вей: в’язниця з максимальним контролем
Нова в’язниця у Вендан-ле-Вей, у північному регіоні поблизу бельгійського кордону, розрахована на утримання близько 100 в’язнів і вважається найбезпечнішою у Франції. Архітектура та організація в’язниці натхненні сумнозвісними американськими в’язницями катігорії supermax та італійською моделлю carcere duro (жорстка в’язниця).
Ув’язнені утримуються в одиночних камерах і мають лише одну годину на день для прогулянок — невеликими групами і під суворим наглядом. Їхнє спілкування суворо обмежене: телефонні дзвінки двічі на тиждень по дві години. Після кожного візиту ув’язнені повинні повністю роздягатися для систематичного обшуку. Мета — запобігти будь-якому контролю злочинних мереж зсередини в’язниці.
Плани будівництва в’язниці в тропічному лісі
На північному узбережжі Південної Америки, у французькій заморській території Гвіана, Париж планує побудувати ще одну в’язницю суворого режиму на 500 злочинців. Планується, що вона буде розташована в тропічному лісі, поблизу історичного «Острова диявола», відомого до 1938 року своєю колоніальною в’язничною системою та всесвітньо відомим романом Анрі Шарріє «Метелик».
Міністр юстиції Дарманін говорить про необхідність «назавжди усунути» лідерів злочинних угруповань з території їхньої батьківщини. Правозахисні організації та опозиція попереджають про створення «французького Гуантанамо».
Висока ціна за більшу безпеку
Проекти в’язниць є дорогими: у Ванден-де-Вій на 100 ув’язнених потрібно близько 250 охоронців, крім того, високі витрати на будівництво, а також витрати на утримання значно перевищують витрати на звичайні в’язниці. Користь такого підходу залишається суперечливою. Критики попереджають про можливі довгострокові психологічні наслідки ізоляції. Багато хто вважає кращими альтернативами такі технічні рішення, як блокування мобільних телефонів, системи захисту від дронів та частіші перевірки камер.
Але реальність неприємна: торгівля наркотиками продовжує процвітати. У 2024 році у Франції було вилучено 47 тонн кокаїну — удвічі більше, ніж у попередньому році. Хоча багато дилерів походять із соціально незахищених верств населення, часто мають мігрантське походження, споживачі є у всіх соціальних класах.
Особливий європейський шлях
Порівняно з іншими європейськими країнами, Франція йде своїм шляхом, запровадивши новий режим максимальної безпеки. Німеччина та Нідерланди використовують камери суворого режиму та інтенсивне спостереження, але не відрізають ув’язнених від зовнішнього світу, тоді як Франція зараз покладається на найсуворіші моделі у світі. Уряд обґрунтовує цю стратегію, посилаючись на близько 600 виявлених крайніх випадків у в’язницях, де звичайні заходи виявилися неефективними.
Висвітлення цього проекту в ЗМІ також вписується в більш широкий політичний розрахунок: міністр юстиції Дарманен вважається можливим консервативним кандидатом на президентських виборах 2027 року. В’язниці максимального режиму також є сигналом для зростаючої кількості виборців, які очікують більш рішучої реакції держави на насильство та організовану злочинність.
Джерело – Deutsche Welle
Dmytro Yagunov 