На прикладі європейських міст можна дійти переконливого висновку, що перетворення європейських міських просторів на паноптикони не вирішує проблему злочинності, де найкращим прикладом може служити Мадрид і Анкара, з одного боку, та Москва і Санкт-Петербург, з іншого.
Ще більше доводить гіпотезу аналіз показників злочинності та кількості відеокамер спостереження на одиницю площі в європейських містах.
Додатковий висновок стосується сутності та спрямованості соціального контролю в Росії.

